Дещо про птахів

Бажання побувати на о. Вирлиця та каналі БСА з метою спостережень з'явилося дуже давно, проте реалізувати його вдалося лише у неділю, 22 грудня, один з найкоротших днів року! Про онітологічне різноманіття видів у цих місцевостях неоднаразово читав із захоплення та кожного разу дивувався на сайті Віталія Хусточки тут, тут, тут і тут і, чесно кажучи, ще багато де... Вийшовши вранці з дому, рушив у бік метро. Незважаючи на середину грудня, погода була пречудова - ясно, не сильний вітерець та ще й температура повітря з плюсом! По дорозі до підземки трапилася пара граків, один з яких ніби годував іншого, принаймні дзьоб у глотку товарища запихав точно. Нажаль, дістати фотоапарат, поки тривав цей процес я не встиг, проте коли дістав, вони ще не розлетілися і для проформи зробив одне фото грака.

Вже на підступі була зима і ми вирішили почати підгодовувати птаство за допомогою годівниць. Минулого року у дворі висіло дві пластикові пляшки з невеликими отворами, куди залітали, в основному синиці, дуже швиденько живилися та тікали геть на сусідні гілочки. Цього ж року з'явилося бажання зробити щось більш грандіозне. Врешті решт збили годівничку з дерев'яних брусів та шматків ДВП. З двох сторін (північної та східної) вона повністю закрита, із західної сторони невеличке віконце, в яке синиці спокійно пролазять, а з південної відкрита повністю і дивить прямісінько у наші вікна (якщо ж вже є годівничка, то й цікаво бачити що у ній відбувається!). Після того як годівницю повісили, насипали трохи поживи і стали часом поглядати на неї, коли вдома хтось буває. І, як не дивно, ще до перших морозів, у ній почали з'являтися птахи. Знову ж таки - синиці великі. Не знаю, що тут не так, але побачити біля годівниці горобця майже не можливо... Чи їжа їх не влаштовує, чи місцина, чи ще щось. Найцікавіе, що досить неподалік вони є і у великій кількості! Проте до годівники не летять. Але нічого - синички то теж є добре!

Вперше про чорношиїх гагар поблизу Києва та в самому Києві прочитав на сайті Віктора Мороза. А згодом, така ж новина з'явилася й у іншого відомо спостерігача за птахами - Віталія Хусточки. Ну не зміг я після цих двох повідомлень сидіти спокійно і не піти та не подивитися, чи дійсно вони там є? Тим паче, нікого з гагарових я ще не бачив!

Бути тривалий час поблизу місць, де має бути багато цікавих водоплаваючих та коловодних птахів і не відвідати жодного з них - злочин!

Заїхавши на пагорб, щоб можна було залишити машину і бачити її з більшої частини нашого шляху, одразу ж зустріли перших пернатих друзів. Це були бджолоїдки:

Що може бути цікавіше стежки до моря? Тільки птахи на ній!!!

В Бердянську опинився я далеко не випадково- приїхав погостювати до свої гарних знайомих на тиждень. Ну а який же Бердянськ без моря?! На щастя, стежка до моря була не дуже довга та й не зовсім коротенька: втомитися не встигали і був час побачити щось цікавеньке. А цікаве дійсно було.

А чи знаєте Ви, чим Ви сьогодні будете займатися! Щиро сподіваюсь, що так! Проте, у мене ще жоден день мого життя не пройшов так, як я його собі запланував...