Дещо про птахів

В цьому році (2015) весна виявилася трохи рануватою. Сніг зійшов ще взимку і більше, поки що, з'являтися не планував. Крім того, почали повзти чутки, що то там, то там почали раніше повертатися із вирію різноманітні птахи. Ну як не перевірити, правда це, чи ні? От ми і зібралися у невеличку одноденну експедицію на північ Київської області, туди, де Здвиж зливається із Тетеревом. Ну майже туди!

Хотів я виїхати раніше, але трохи проспав... Та то нічого, адже о 8:35 ми вже були на місці і готувалися спостерігати і рахувати мігрантів, в основному хижаків. До цього, по дорозі, регулярно бачили шпаків і в одному селі навіть попався перший лелека. Це був один єдиний лелека за весь день, інші ще тільки на підході, а за тиждень два вони вже в своїй більшості мають повернутися додому.

Коли я вийшов з машини, зирнув на стовп. А на стовпі хтось сидить. Швидесенько дістав фотоаппарат і давай клацати. Жертвою фотополювання цього разу став сірий сорокопут, який, як виявилося, цілий день літав та хрюкав навколо нас. Та ще й не один.

Далі на кущ не далеко від машини сіла ще одна пташечка. Вівсянка звичайна. Їх ми теж ще не раз бачили цього дня.

Поява наступного птаха мене приємно порадувала. По-перше, усвідомлено його я ще ніколи не бачив, а, по-друге, завжди приємно бачити птахів, гніздова популяція яких в Україні складає усього 10-20 пар (згідно з даними Червоної Книги України). Хоча взимку та на прольоті під час міграцій вони зустрічаються значно частіше. Мова йде про польових лунів. Спершу ми побачили самця, що летів над полем полюючи.

З годом у небі з'явилася самиця цього виду і, навіть, токувала над полем, що, як правило, є характерною ознакою гніздової пари. Спочатку така повендінка нам видалася дивною...