Мови

Ви є тут

Головна

Вперше на Вирлиці!

Бажання побувати на о. Вирлиця та каналі БСА з метою спостережень з'явилося дуже давно, проте реалізувати його вдалося лише у неділю, 22 грудня, один з найкоротших днів року! Про онітологічне різноманіття видів у цих місцевостях неоднаразово читав із захоплення та кожного разу дивувався на сайті Віталія Хусточки тут, тут, тут і тут і, чесно кажучи, ще багато де... Вийшовши вранці з дому, рушив у бік метро. Незважаючи на середину грудня, погода була пречудова - ясно, не сильний вітерець та ще й температура повітря з плюсом! По дорозі до підземки трапилася пара граків, один з яких ніби годував іншого, принаймні дзьоб у глотку товарища запихав точно. Нажаль, дістати фотоапарат, поки тривав цей процес я не встиг, проте коли дістав, вони ще не розлетілися і для проформи зробив одне фото грака.


Подивився трохи на них і рушив далі. Приїхавши до озеро на метро, вийшов на поверхню, роздивився: зправа стежка понад озером вздовж дороги, зліва металевий паркан та стежка в обхід нього. Звичайно ж пішов за паркан! На березі пісок, недозамерзлі калюжі та невеличкі струмочки, по берегу очерет. Підійшовши трохи ближче до очеруту, коли вже не чутно гул від дороги, починають доноситися позивні крижнів. Мабуть їх там багато! Спочатку розгледіти їх не вдається, бо попід берегом вода вже замерзла. Але, якщо пройти трохи далі та зазирнути обережно крізь очерет, то неодмінно побачите крижнів.

і лисок.

Останні ж, як показує досвід, не такі лякливі, і побачивши сторонніх, просто намагаються відпливти в сторону, а не здіймаються хмарою у небо!

Іноді траплялися чаплі великі білі, що перелітали з місця на місце:

З протилежної ж сторони від озера на піщаному пустирі роїлися граки, галки та сірі ворони. То злітали, то сідали, то щось шукали, дехто пив водичку, а дехто взагалі ласував кавою Jacobs, або ж лише кришкою від її банки.


Проте, в один чудовий момент ворону спіткало нещасття: кришка випала. Після чого на думку приходить тільки побажання: "Не каркай зайве!" :-)

В певний момент я зрозумів, що цією стороную я до каналу БСА не дійду: паркан не дарма там стояв. Довелося розвернутися і почухрати іншою стороною. Вертаючись назад ніби нічого цікавого і не відбувалося. Правда була одна гава, що сиділа на стовпі освітлення, крутила головою і щось каркала. Здавалося, ніби вона собі підспівує і танцює під свою ж музику. Подивився на неї, сфотографував, правда фото вийшло не дуже, і рушив далі. Вийшов із загородженої території, роздивився: є стежка серед дерев, що входила у невідомі хащі, і є асфальтований тротуар попід дорогою. Звичайно ж поліз у хащі! :-) А там... Синиці... І великі


І блакитні. І поодинці, і змішаними зграйками.

Спочатку мені здавалося, що я лякаю птахів, але потім склалося враження, ніби це вони мене переслідували. І не дарма. Адже ця стежка - знахідка для спостерігача за птахами. Особливої уваги заслуговує величезна кількість обліпихи, яка ще досі зберегла майже всі плоди! Гадається, що як тільки настане справжня зима і земля вкриється снігом, то саме в околицях цієї стежки буде вирувати пернате життя. Я ж тут зустрів три гнізда ремезів (причому два з них дуже близько - на одному дереві - на фото одне з них),


щиглики,


поодинока синиця блакитна танцювала на очереті.


Аж раптом, крізь дерева, побачив силует птаха, який поневолі змусив звернути увагу на нього. Щоб роздивитися птаха, довелося швиденько вилізти із-за дерев. Щоправда, сфотогрфувати вдалося лише "спину" птаха, проте навіть за такими фото мені здається що це орлан-білохвіст, який пролетів зі сторони Вирлиці у бік Києва.

Вирвавшись на волю із заманливих хащів, в яких хотілося ходити і ходити ще, зустрівся із сорокою (щоправда саме сороки неодноразово траплялися з самого початку подорожі)


та зябликом.

Щоб рухатися далі треба було обійти один кіоско-магазин, що стояв майже на краю прірвочки над озером та був огороджений парканом. Коли ж я знову опинився на краю берега, то знову почав уважно розглядати озеро, в сподіванні побачити когось ще, окрім крижнів та лисок, і ненароком перевів свій погляд на деревце, що росло трохи нижче від мене ліворуч. Не встиг я сфокусуватися на цьому дереві, як з нього пурхнув птах. Яструб малий, подумав я. На фото ж виявилося, що він щей здобич прихопив, схожу на велику синицю, щоправда, я можу і помилятися.


Пронісся повз мене яструб, та присів в іншому місці доїдати здобич. А на іншому боці озера в цей час на посадку заходила зграя. Мабуть крижнів.

Подивися трохи, і рушив далі - адже попереду візит на канал БСА! По дорозі знову зустрілися лиски,


посеред озера плавали мартини,

щось доїдала самка крижня,

над озером періодично літають мартини. Сиві!

Асвальтна дорога починалася недалеко від озера і йшла прямо, на відміну від самого озера, що заманливо уводило наліво. З віддаленням від дороги зростала і кількість кущів на стежці, і кількість калюж чи маленьких озерець, і йти було дедалі цікавіше. Проте, нажаль, ніхто цікавий так і не попадався. Доходячи до кінця озера я щось помітив у ньому, наче там щось плавало. Підійшов ближче, роздиивися - аналог буйка! Робити нічого, нікого цікавого немає - я вилізаю із кущів і йду далі, за Вирлицю. По правий бік від мене починає з'являтися озеро Тягле. А-ну гляну, що там на ньому?

Десь далеко-далеко плавають крижні та мартини. Розібрати до виду хто з них то, нажаль, є неможливим. Ну то й нічого. Переживу. Перед урвищем в кущах хтось копошиться, вереща, проте на очі аж ніяк не попадавсь мені той птах. Чекати далі сил немає і час тихенько притискає, тож я уходити почав, лиш глянув в небо - там сапсан!

Я не міг повірити у свою вдачу, але нічого іншого ніж сапсан привигляді цього птаха мені на думку не приходило. Сподіваюсь, що із визначенням я не помилився! :-) Пройшло геть трохи часу і поруч пролетів змняк, приблизно в тому ж напрямку, що і сапсан.

Постояв я, трохи подумав, подивися на годинник і зрозумів - канал БСА буде мене чекати у майбутньому: треба вертатися! На зворотній дорозі мене знову чекали сиві мартини,


польові горобці

та зграї лисок!

І на останок подорожі на мене чекали дві несполіванки. Одна з них вилетіли з очерету та я її не зміг впізнати. Дякуючи добрим людям, виявилося, що це водяна курочка!

А трохи згодом ще й нізвідки вилетів баклан великий і туди ж улетів!


На цьому всі цікавинки моєї подорожі добігли до кінця а я дійшов до дороги і пірнув у метро, так і не досягнувши поставленної цілі - каналу БСА, проте отримавши величезну масу задоволення! Чого і Вам в житті бажаю!
Українська

Коментарі

Очень интересный рассказ и ценные наблюдения! Поздравляю! Фото вороны с крышкой от кофе - супер :) Я перепелятник интересный, у него опутенки или что там к ногам прицеплено?
Кстати, рассказ не полный, я так понимаю? Где сапсан?

Да, Виктор, ещё будет продолжение с сапсаном, зимняком, бакланом и чайками... Очень надеюсь, что на этой неделе. Как-то долго получается у меня новости писать и фото обрабатывать под них... Очень рад, что Вам понравилось, буду стараться и дальше! :-)

А сапсан этот был в декабре 2013 г.?

Да, 22 декабря. После этого встречал ещё одного на канале (о нём и рассказывал как-то).