Ви є тут

Головна

Новий рік - відомі друзі!

Хвороба - заразна штука, особливо якщо ця хвороба - Великий Рік! ;-)
Все почалося першого січня, коли, продерши очі не зовсім в тому місці де очікував, почалапав на кухню і зиркнув у вікно - а там щось на дереві. Недовгі розмірковування навели на думку - грак. Ура! Великий рік розпочато. Що саме цікаве, доки не вийшов на вулицю, так більше нікого не побачив. А коли ж вже опинився на вулиці з метою поїхати туди, де розраховував прокинутися, почали з'являтися горобці, голуби, синиці та сороки.
Приїхали до місця призначення, вийшли з машини - в кущах шипшини гомонять горобці. Багато-багато горобців. Далі ми зайшли до хати, розклали речі, розбудили бабусю і дідуся, залишили їм їхніх онуків і рушили у невеличку експедицію. Зразу скажу, що нічого неординарного ми там не побачили, але пройтися теж було цікаво. Спочатку пройшли кущ шипшини з горобцями. Далі була кладка через р. Кам'янку. Ріка, на диво, майже повністю замерзла. Мені здалося, що я її раніше ніколи не бачив такою. А тут на тобі... По обидва береги замерзшої річки стрибали синички великі. А разом з ними з'явилися і снігурі. Нижче на фото самець та самка снігурів:

Снігур

Перейшли через кладку і пройшлися трохи берегом. В кущах знов загомоніли польові горобці.

Горобець польовий

А по інший бік Кам'янки виднілися результати роботи бобрів. В останні роки присутність бобрів стала більш помітною. Розплодилися, мабуть.

Повернувшись ліворуч побачив - щиглика! Рушили далі... По дорозі нічого особливого, окрім ворон да граків, що ширяли в небі трохи поодаль. Правда, була одна зграйка когось, яку я не встиг сфотографувати. Згодом ми дійшли до Тетерева - частково замерзшого. Проте, по центру була проталина, на кризі біля якої сиділи крижні, штук сорок.

Крижні

Далі ми піднялися сходинками у парк імені Гагаріна а звідти через підвісний міст перейшли на інший берег Тетерева. Під кінець мосту, коли крони дерев почали рівнятися з нашими маківками, дружина почала звертати увагу на гніздечка і попросила мене фотографувати їх. А вже вдома, коли роздивлявся зроблені фотографії, в одному з них побачив білячий хвіст, а чи побачите його Ви? :-) До речі, перше гніздо, скоріш за все, належить зяблику, а друге, можливо, - костогризу.

За мостом виглядало все тихо та спокійно. Інколи подавали голос синички, десь перелітали з дерева на дерево сороки. На верхівці одного з дерев побачив птаха. Він сидів до мене спиною і вітер розпушував йому пір'ячко. Чомусь в ту мить мені здалося, що він дуже схожий на малого яструба. А виявилося, що дрізд-омелюх.

Дрізд-омелюх

Прогулянка взагалі була ненав'язлива і геть не перенасичена птахам. Порадував своїм візитом канюк звичайний, але позувати геть відмовився.

Канюк звичайний

Згодом було знайдено ще два гніздечка. Причому одне з них настільки гарно було оброблено, що здивуванню моєму не було меж. Виявилося, що це гніздо може належати сповочому дрозду, а інше, теж охайне, але без внутрішнього оздоблення, комусь із кропив'янок.

Наприкінець нашої експедиції, коли були втрачені будь-які надії побачити ще щось цікаве, нам трапилися підкоришники. Спочатку, як це частенько буває з такими пташками, ми почули писк. Почали приглядатися. Нікого не видно. І лише коли один з підкоришників перелітав з дерева на дерево нам таки вдалося його помітити.

Підкоришник звичайний

На цьому, можливо, і варто було б закінчити. Проте... Буде друга частина.
Українська