Хто шукає - той знайде!
Сьогодні втретє вирушив на пошуки високопічського змієїда - ну не давала мені спокою думка, що він гніздиться на моїй малій Батьківщині, а я його ще досі не бачив.
Ознайомившись з картою - намітили маршрут. Проте, як часто це в мене буває, замість густющої лісової чащі зупинилися в 200 метрах від дороги на вирубці лісу. Берези та осики на ній вже подекуди були вищі за мене, що дещо ускладнювало пересування. Проте нас було не зломити і не злякати - ми рушили у хащі, в надії вийти на інший бік лісу. Проте цьому не судилося стати. В кущах ми почули цікаві звуки: "Кабани" - подумав я. "Геть звідси" - зробили наші ноги. Вилізли, дерева стали нижче за нас. В кущах ще кілька разів щось хрюкнуло і заспокоїлось. Ми трохи відійшли і облаштували спостережний пункт. Благо на вирубках ще лишилися пнів від сосен - вони слугували в якості помосту, з якого було видно трошечки далі. На узліссі на верхівці сосни загніздилися круки і вже вигодовували пташенят. Іноді поруч з ними пролітав, здіймаючи галас, підсоколик великий.
Літали вже давно знайомі канюки звичайні, лелеки білі, тернові сорокопуди. Також були лелеки чорні та вперше побачив кропив’янку рябогруду.
Сонце палило немилосердно а очікуваного птаха все не було. Якось, навіть, здалося, що крізь бінокль я бачив малого підорлика і, як виявилося пізніше, був правий. Час йшов і не на нашу користь.
Близько другої години ми таки не витримали і рушили з місця. Спочатку поїздили околицями, походили лісом і пороздивлялися навколо. Більша частину лісу стояла у воді а навколо гули комарі... Тому там нам теж не судилося довго гуляти і ми вирішили повертатися додому, проте...
Виїжджаючи на трасу мене щось перемкнуло і я повернув в протилежний бік. Ми виїхали за ліс і перед нами опинилися поля. Далеко їхати не стали. Знайшли найперший зручний з'їзд і зупинились там. Вийшли. Прямо переді мною над лісом літали круку та канюки. Аж тут я почув крики, схожі на канючі. Щоправда, вони доносилися не звідти, де літали канюки. Я повернувся в той бік. І от, прямо на мене летить птах. І не просто птах, а довгоочікуваний змієїд!
Пролетівши над нами він попрямував в бік поля і почав кружляти над ним, де і був вдало загублений з поля мого зору. Проте, крім нього з'явився ще один цікавий "друг". Малий підорлик!
Українська