Дещо про птахів

Нарешті, майже через рік після покупки фотоапарату, зміг вибратися на виставковий центр з метою пофотографувати птахів, адже, читаючи повідомлення Віктора Мороза, зрозумів - там багато чого цікавого можна побачити. Символічність цієї прогулянки полягає ще й у тому, що працюю я, як то кажуть, через дорогу від ВДНГ. І дійсно, як виявилося, подивитися там є на що.

Зайшовши на теріторію виставкового центру беремо трохи праворуч (за рекомендаціями В. Мороза) і виходимо на пряму дорогу, що йде до озер. Одразу ж зустрілися толпи синиць та дятлів. Перший дятел виявився великим строкатим дятлем:

Проте, довго насолоджуватися виглядом цього дятла не довелося - з'явилися ще декілька, причому один з них виявився середнім строкатим дятлем:

Трохи встороні, ближче до будівель, літала та гомоніла сойка:

Досхочу надивившись на дятлів - вирушив далі, прислухаючись до співів птахів і криків сойок по всьому виставковому центру. Аж раптом над головою щось, у кількості 3 штуки, "пропищало" і сіло на саму верхівку дерев, що росли на узбіччі. В пасмурну погоду в другій половині дня та щей знаходячись знизу отримати фото, на яких було б видно що то за птихи нажаль не вдалося. Найбільш вдалий кадр з животом пташки знаходиться нижчи (буду щиро вдячний тим, хто допоможе ототожнити птаха):

Трохи посидівши і почухавши пір'ячко пташки почали ролітатися, даючи можливість продовжити мою подорож. Іду далі...Зліва вивели конячку на прогулянку, а наді мною щось пронеслося і присіло в гущині гілок дерев. Силует літуна мені здався схожим на хижого птаха, проте описати його більш детально не зможу - невеликий ще досвід спостереження хижих птахів. Розглянувши вдома фото, зрозумів, що птах не схожий на давно відомих мені боривітрів. Почав шукати претендентів серед інших видів. Спочатку зупинився на підсоколику малому - він, наче, єдиний, в кого на зовнішній стороні хвоста є темні смуги. Проте з часом (через кілька днів), після того як зустрів ще одного пернатого друга і ототожнив його за фото як яструба малого, став схилятися до того, що і на виставковому центрі я теж бачив яструба малого. Як би там не було, фото нижче, а з часом точно визначусь, що то за птах:

Довго сидіти на дереві хижак не забажав і, поки я рздумував, чи варто міняти об'єктив, зпорхнув з гілки та втік. Він полетів, а я рушив далі. Пройшов озера, що були по ліву руку від мене, і поступво наближався до в'їзду, який виходить на проспект академіка Заболотного. Порівнявшись з невідомою будівлею за парканом і кількома деревами, що росли поруч, почув якийсь хоровий писк. Довго видивлявся я, хто то пищить, а видивившись, ще хвилин 10 намагався загнати пискунів у поле зору об'єктиву і встигнути натиснути на кнопку спуску затвору. Птахи виявилися під колір кори, маленькі, шустрі та галасливі. За зображенням зразу встановив - підкоришник!

Тут же, на цих самих деревах, кампанію підкоришнику складали повзики, проте отримати гарні фото з їх зображенням на цей раз не вдалося, тому читайте, будь-ласка далі. Фото будуть! :-)
Кільканадцять кроків вперед і ми потрапляємо в область доріжки, де небо над Вами закриває гілля дерев. Саме в цій місцині мені вділося нарешті побачити, а не почути, снігура

Після втечі дятлу помітив повзика, який щось видивлявся в дуплі берези. Кілька разів зазирнув у нього, обскакав довкола і пострибав далі по стовбуру. Через кілька секунд, із звільненого повзиком виходу із дупла випорхнув середній дятел - не сподобалась йому, мабуть, набридлива кампанія.

Як всі порозліталися рушив далі. Доходити до самих воріт не схотів і за пожежною частиною звернув ліворуч, трохи пройшов неходженими тропами по снігу і вийшовши на доріжку, паралельну до тієї, якою прийшов сюди, пішов назад до виходу. Поблизу озера була стежка, що уходила праворуч в лісну гущину. Читав, що саме там можна зустріти жовну чорну. Її мені доводилося бачити лише один раз в лісі восени, коли збирали гриби, а от гарної фотографії отримати не вдалося. Сподівався, що хоч тут, може, пощастить. Аж ні. Не пощастило. В лісі життя наче все завмерло. Тільки де не де пролетить синиця, повзик чи ще хтось маленький. Кілька разів чув стукіт дятлів - настільки рідкий, що встановити його місце походження не вдалося. В певний момент почав себе докоряти, що звернув сюди, адже нічого цікавого і, головне, нового за тривалий час прогулянки лісом побачити не вдалося...
В черговий раз повертаючи голову, помітив на далекому дереві щось незрозуміле: наче і птах, наче і ні. Склалося враження, що це щось було розмазане, розплющене по дерево, наче обтікало його. Здалеку воно здавалося великим, сіро-зеленим, сонним, схожим на тваринку лінивця. Здавалося, нічого не зможе його зрушити з місця. Зробивши кілька десятків знімків став підозрювати, що схожих на цей екземпляр птахів я вже сьогодні бачив. Деякі його рухи, до яких я все ж таки змусив птаха, підбираючись до нього кучугурами, були явно дятлоподібними. Вдома ж, старий друг Гугл, підтвердив - це була жовна сива, самка! Таким чином, гуляючи виставковим центром, можна зустріти 5 видів дятлів: малого, середнього і великого строкатих дятлів та чорну і сиву жовни!

Назбиравши снігу в чоботи і налякавши жовну вийшов знову на дорогу, яка привела мене до головної алеї, що обабіч була засаджена ялинами. Проходячи повз них вдивлявся в їхні крони, сподіваючись знайти бодай одну вухату сову... Проте жодної того дня так і не зустрів. Взагалі, взимку жодної сови на всьому виставковому центрі, хоча весної і влітку не помітити їхньої присутності важко.

Добряче натомившись, вже збирався виходити геть, аж раптом натрапив на кілька годівниць, встановлених на алеї. Поблизу них життя кипіло, проте видове різноманіття лишало бажати кращого. Серед постійних відвідувачів були велика та блакитна синиці, сойки, повзики, дятли та білки, причому морди деяких ледве влазили в невеличкі отвори годівниць.

Поблизу стрибали чорні дрозди та інколи прилітали підкоришники.

Нажаль день добігав до кінця і чим далі тим менше якісних фото виходило. Гуляти далі було безглуздо і я попрямував до виходу. По дорозі ще зустрів блакитних синиць, що ховалися в кронах ялин,