Дещо про птахів

Сподіваюся, що не збрешу, якщо скажу, що моя перша зустріч з канюком степовим відбулася вже у листопаді місяці 2012 року, і то, мабуть, випадково. Хоча спроби зустріти його були зроблені мною ще наприкінці літа, в останні числа серпня, коли я намагався знайти і таки знайшов дерево, на якому впреше у 2005 році було знайдене гніздо з кладкою. Проте, зустріти в той день степового канюка не вдалося, да і гніздо було вже геть в іншому місці, хоч і на тому самому дереві. Єдине, що змогло втішити мене в той день - зустріч з малим підорликом, описана в попередній статті.
Що ж стосується власне зустрічи з степовим канюком то все було так: проїхав я м. Ржищів і прямував в бік с. Маслівка через с. Шандра. Дорога, якою я їхав, виявилася вся заселена звичайними канюками: то там то тут вони зустрічалися на деревах на узбіччі. Іноді я пригальмовівав, щоб зробити кілька фото, проти птахи виявлялися напоседючими і швиденько від мене тікали, хоча деякі фото з великої відстані мені зробити вдалося. І от, під'їжджаючи вже майже до самісінької Маслівки, пригальмовую біля одного з тополів, як з нього злітає птах і летить геть. Здавалося б звична ситуація, проте забарвлення птаха мені здалося дивним, не таким як у всіх попередніх птахів-канюків. Роздивившись зображення детальніше припустив, що це міг бути канюк степовий! Проте це припущення вимагало підтвердження, яке не змусило себе довго чекати: ?? листопада 2012 року я знову їхав тією самою трасою і рахував канюків. Як і в той раз на шляху в 30 км їх було більше десятка точно. Один із зляканих мною канюків на цей раз не полетів геть а сів на поле мишкувати. Маючи в арсеналі об'єктив МТО-1000А вдалося зробити фото, на якому чітко було видно, що даний птах є степовим канюком! (Нажаль на даний момент ці фото майже втрачено - необхідно відновлювати з карти пам'яті, а це і дорого, і не гарантовано, що вийде!)
Остання, вона ж третя, зустріч з степовим канюком відбулася на трасі Київ-Житомир на об'їзді м. Коростишів 2 грудня 2012 року. Після подорожі за тікаючими звичайними канюками і, можливо, зимняками (див. перше фото під основним текстом статті - три, четвертий втік трохи раніше, канюки да сорока) зібрався вже без зупинок їхати додому як тут на протилежній стороні дороги сидів канюк звичайний так гарно і так недалеко, що я не зміг не зупинитися (див. друге фото під основним текстом статті). Ну наприкінець всього цього прям передімною над полем розгорнули полювання два зимняки і пара степових канюків. Хоча останні і занесені в Червону книгу України, перші все ж полюють значно красивіше і ефектніше (третє фото - зимняк, четверте - канюк степовий із здобиччю, п'яте - канюк степовий та лунь польовий).
Всі ці події спонукають мене на зимову поїздку в пошуках канюка степового на півночі України в Житомирській та Київській областях. Сподіваюсь вона таки відбудеться!