02 січня 2013 року вирішив влаштувати собі подорож берегом Дніпра від станції метро Поштова площа аж до "поки не втомлюся". Вийшовши з метро і підібравшись поближче до річки, одразу ж помітив невелику групу птахів (Дніпро в районі Поштової площі майже не замерзший). Пройшов трохи вперед і став таким чином, що опинився якраз навпроти групи. Зібрав до купу всю фототехніку, встановив на штатив і зробив кілька пробних знімків, на яких одразу ж помітив старих знайомих - крехів великих. Вперше я з ними познайомився взимку 2012 року, на невеличких незамерзших ділянках Дніпра поблизу залізничного мосту, що йде зі станції Петрівка. Поруч з крехами, не заважаючи один одному, плавали мартини жовтоногі.
Трохи подалі, за новим мостом, будуючи який невитримав і гепнувся завзятий "Захарій", плавала ще одна група крехів. До речі, в цій, другій групі, вже чітко можна було розрізнити самців та самок, в той час як в першій групі, поблизу Поштової площі, самок я примітити не зміг.
За залізничним мостом зустрів ще одного креха великого, причому пропливав він дуже близько. Вдалося зробити кілька фотографій, сподівався, що гарних, а виявилося, що сайже всі - розмиті. Не знаю, чи зпрацююся я з цією махіною радянської промисловості чи ні - з об'єктивом МТО 1000А. Коли зібрався відходити, помітив трохи подалі самку креха - все ж таки він тут був не один!
Просуваючись далі Набержно-Рибальською доходжу до невеличкої затоки і поступово наближаюся до Московського мосту. Внизу під мостом чутно гомін усілякої малечі: синиць, чорних дроздів, снігурів та інших. На березі, майже з-під мосту, відкривається чудовий краєвид на Дніпро та південний берег острова, що посередині нього. Недалеко від берега плаває парочка чорно-білих птахів, здалеку нагадуючи самиць креха великого. Лише після десятку-другого кадрів я запідозрив, що щось з цими птахами не те: занадто корткі в них дзьобики як для крехів. Вдома заліз у інтернет і знайшов цього птаха - ним виявився червонокнижний гоголь. Весь час, поки я за ними спостерігав, вони, а їх було лише двоє, пірнали і, мабуть, ловили рибу. Але ж робили вони це якось дивно: спочатку витягували свою шию і клали голову на воду, наче прислухалися до неї, а тільки потім, через декілька секунд, пірнали у воду. Як правило, на відміну від крехів, трималися вони під водою не довго і з'являлися знову недалеко від того місця де пірнули.
Відволікаючись від гоголів спостерігав за життям на Дніпрі. Досить кумедним здався той факт, що мартини, скоріш за все, дуже полюбляють кататися на крижинах. Не однаразово бачив як один, два, а одного разу навіть чотири мартини сиділи на крижинці, що мимоволі пливла Дніпром. Все було гарно, бракувало лише одного - я не помітив жодного лебедя, хоча інші спостерігачі за птахами підтверджують,що нещодавно бачили цілих 10 ! Я і сам минулої зими бачив, а от сьогодні, чомусь, не пощастило. Проте, удача мені посміхнулася сьогодні з іншого боку. Над островом, що посередині Дніпра, о 13:40 угледів я хижого птаха. Нарешті, перший хижак над Дніпром! Швидко навів фотоапарат і зробив кілька кадрів. З першого погляду не розібрав хто то: рябий верх та низ і крила вочевидь орлині. Спочатку було подумав на підорликів, а як роздивився зроблені знімки - орлан-білохвіст, щоправда ще молодий. Світлий хвіст і ну просто здоровенний дзьоб, порівняно з усім, що я дотепер бачив - мабуть набільш чітки ознаки цього червонокнижного хижака.
Зробивши кілька фото щиро сподівався на його наближення до мене і хоч якийсь натяк на полювання чи рибну ловлю, але не тут то було. Зграя якихось граків чи то злякала, чи то роздратувала хижака і він зник там, звідки прилетів - в глибинах острова. От і збулася давня мрія - побачити орлана. Саме заради цього і купляв свого часу фотоапарат.
Після цього несподіваного візиту, ще трохи пофотографував гоголів та мартинів, а потім виліз з-під мосту, пройшовся по набережній, де перехожі годували крижнів і безцеремонних ворон та граків, помітив одного креха серед крижнів, дійшов до вщент замерзлої затоки Оболонь і відправився додому. І того, за результатом прогулянки побачив два нових види птахів і обидва - червонокнижні!